Не довіряйте прапорам яскравим,
Не прислухайтесь до крикливих гасел.
Не вірте ви ні лівим, ані правим,
Бо істина запал ваш враз погасить.
З двох зол ви вибираєте найменше,
Підтримуючи тих, хто язикатий.
І вже йдете за тими, хто вас першим
Солодким словом зміг переконати.
І кров бурлить в гарячих ваших жилах,
Емоції виплескують назовні,
І вже готові ви, піднявши вила
Зіпхнути ворога на дно безодні.
І сила переможе. А що далі?
Життя нове беретесь будувати?
А як же ті, кому ви владу дали?
На краще зразу підуть все міняти?
Злетівши вверх народним потом й кров’ю,
Відчувши у руках велику силу,
Не кожен просто так опустить зброю,
І не одного ще зжене в могилу.
І неважливі будуть вже ідеї…
Під прапором примарної свободи
Озброєні і дикі, ці плебеї
Посунуть вже у сторону народу.
І все, за що ви вчора воювали,
Забуте буде новим супостатом.
І той, з ким ви систему руйнували,
На вас сьогодні піде з автоматом.
Хіба за це стояли на майдані?
За це, скажіть, герої помирали?
Щоб нам оті бандити й хулігани
Як далі, власне, жити, диктували?
Задумайтесь, чи шило варте мила,
Яке з двох зол найбільш, насправді, грізне?
Чи стало так, як ви цього хотіли?..
Та знайте - все змінити ще не пізно.
Разом ми – сила, що й без автомата
Спроможна навести порядок всюди,
Й таку нову країну збудувати,
Щоб в мирі й злагоді жили всі люди.
Отож, не довіряйте радикалам,
У них єдиний аргумент – це зброя.
А вірте лиш народним ідеалам,
В які полеглі вірили герої.
гарно
