***
Усіх чекає день, де обриваються
Буття людського плутані орбіти.
Чи в тім краю, звідкіль вже не вертаються,
Земна любов продовжує горіти?
Невже моє кохання може зникнути,
В повітрі розчинитися без сліду?
Веселкою, що в небі круто вигнута,
До тебе на побачення приїду.
Невже в ту мить ти не відгукнешся спомином,
На ймення не назвеш свою кохану,
Як сонячним руки торкнуся променем,
Як на щоці сніжинкою розтану?
Зорею у вікно твоє світитиму,
Багрянцем листопадовим вітатимусь
З кульбабки парашутиком летітиму,
Сторінкою у книжці розгортатимусь.
Залишиться любов моя незмінна,
Розвіє сум, розрадить у тривозі.
З шляхів поприбираю все каміння,
Щоб не спіткнувся часом у дорозі.