Розлога тиша над Дніпром.
Дзвіниці сплять іще. Крилом
Над сонним плесом морок не розбила птиця.
Вода, як молоко парне,
Туман нас ніжно огорне,
Ми у човні, а може це, мені лиш сниться.
Та скоро сонце над ліском
Зійде і птиця голоском
Сполоха тишу і дзвінкий розбудить ранок.
І плесо золотом сяйне,
І риба у воді майне,
І віддзеркалення своє побачить небо.
Люблю ці ранки над Дніпром
І полиск хвиль над поплавком,
Маківок Лаврських у воді священний відблиск.
І стугін Києва глухий,
І промінь сонця золотий
Бринять, змагаються вгорі над любим містом.
2009
Шкода, що станції уже немає (( мабуть, там була мальовнича місцина гарний світлоспогадний вірш!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ліє. Я б не сказала, що дуже мальовнича, вихід на воду, але поряд міст Метро, з п'ятої до першої гуркіт, але в багатих свої причуди,- вид на Гідропарк.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Раніше станція прокату човнів була в двухстах метрах від нас, а тепер там будинок елітний з під'їздом-підпливом,величезних човнів і маленьких яхт, а ми просто з вудочками, посидіти на бережку
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Переглядаю *кучу барахла* бо нове не пишеться, вірніше пишеться - нісенітниця, або якісь звинувачення, когось у чомусь, а я цього не люблю, от і вирішила повторитись, можливо комусь на рибалочку захочеться
гарний світлоспогадний вірш! 
