ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ (З "Пісень для подруг і про них")
Зустріч ця випадкова, тиха щира розмова,
Стільки літ промайнуло – ми зустрілися знов...
Колись разом зростали, але навіть не знали:
Може, то була перша, наша перша любов?
Розійшлись колись долі, як дві стежки у полі.
Я щаслива у шлюбі, чому ж серце щемить?
Ой, чого ж воно хоче, чом шукають так очі,
Щоб наш погляд зустрівся хоч на мить, хоч на мить.
Нам той час не забути, тільки не повернути.
І що доля судила, все збулось у житті.
Чом хвилює так знову зустріч ця випадкова,
В ті літа повертає, де були молоді?
Сивина вже на скронях – все життя, мов в долонях –
Так приємно згадати нашу молодість знов...
А серця завмирають, очі погляд шукають –
Мабуть, то була перша, наша перша любов?
Перегукується чимось з сьогоднішнім моїм...Мінорні струни душі відгукнулись...
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Яноше! Прочитала Ваше сьогодніше. Спільне те, що в обох випадках йдеться про щось, що могло збутися, та не збулося. Ні, не так! Про те, що і не могло збутися. Але мої герої навіть нічого не знали і тільки через багато років щось-таки зрозуміли. А Вашим є що згадати при кожній зустрічі, які не такі вже випадкові. І спільна таємниця... У мене - простенька пісенька, у Вас - розгорнуте поетичне полотно... Такого ж Вам натхнення бажаю!
Красиво про первую любовь и встречу через годы. класс!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Ниро, пусть случайные встречи будут только приятными. Можете даже спеть на мотив, напоминающий танго "Утомлённое солнце нежно с морем прощалось..."