Не будьмо ж перекотиполем на своїй землі
Яке несуть не знай-куди зустрічні ві́три,
Пустімо ж чіпко корені свої -
Не гості ми на цій землі, а рідні діти.
Тож не цураймося її! Працюймо, доглядаймо.
У час негоди чи в солодкім сні - любімо та плекаймо!
Не будьмо ж ворогом своєї мови,
То рідне, то частинка тво́я - оберігаймо, захищаймо,
Вона ж за сотні літ зазнала стільки горя.
Не будьмо катом власних душ
Та не полюймо за самим собою;
Відмовившись від непотрібних благ та нужд
Покласти за своє життя своєю ж головою.
