Відпущу всю біль та потяг,
В душі залишу лиш спокій.
На знервованім папері напишу
Постій, стривай, не треба.
Палаючий вогонь не вщухне
До поки горять мости.
Залишись на мить зі мною,
Я ж одна на полі бою.
Зранку прокинусь не вдома,
А десь в забутому місці.
Квартал до болі знайомий,
Але мені, немає там місця.
Можливо час все забути,
Як марно минали роки,
Та не легко ось так відпустити
В дорозі зрізаю кути.
Вже досить напевно ховатись,
Тікати від цієї маячні.
Лиш погляд ладен зупинити
Те, що в душі вже просто кипить.
Давай все змінним на краще,
Поглянемо на світ інакше.
Забудемо просто на мить
Те, що на серці досі болить...
