Трухлявим листям пахне навесні,
Душа в пітьмі роз'ятрена кровавою
дволикістю, що просякнула ЗМІ
Неправдою чи правдою кульгавою.
А хтось із болем сонним йде у бій
І надягає каску, як прозорий лід,
Крихке чуття вологих, чорних вій
лишає за собою незабутній слід.
Той слід, немов згвалтований вінок,
Оповиває душу, мов гангреною,
Той слід - то наш непрошений урок,
Відкриє правду нам колись за сценою.
Вкраїно моя змучена, сумна,
Моя ти земле кулями проорана,
Коли вже зникне голосна пітьма,
Що в той же час в кишенях їх прихована?
28.03.2014
