Слобожанський рідний краю!
Ти єдине, що я маю –
Цих степів широке море,
В них і небо, в них і гори,
Тут в повітрі аромати –
Чебрецю, медунки, м’яти,
Тут чумацький битий шлях,
Так оспіваний в піснях.
Тут моїх дідів коріння,
Що в землю кидали насіння.
Тут Донець, Орель, Самара,
Уди, Мжа, Берестова –
Де найти такі слова,
Щоб край свій гідно описати –
Він найкращий, він, як мати.
Тут все проситься у пісню -
І сучасне, і давнішнє.
Хтось там більше любить море,
Хтось ще більше любить гори,
Хтось ліси і переліски…
А я люблю степу вільність,
А я люблю степ широкий,
Його простір на всі боки,
Запах ковили в повітрі,
Аромати різних квітів.
Як ніде я відчуваю,
Що з природою зливаюсь,
Що ми є єдине ціле:
Я і трави, й різноцвіття
І це духмянеє повітря,
І в надвечір’я особливий
Присмак степу…
Ні, ніколи свого краю
Ні нащо не проміняю.
ID:
510297
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.07.2014 16:54:25
© дата внесення змiн: 09.07.2014 16:54:25
автор: Зоя Іванівна
Вкажіть причину вашої скарги
|
