ЛІТНІ ГРОЗИ
Вже зранку під тридцять у ті́ні,
Світило пече так вогнисто...
Ми вечора, наче спасіння,
Чекаємо - вирватись з міста.
Роботи кінець недалеко,
Та наші надії облудні -
Вагітніє зливою спека
І вродить грозу пополу́дні.
По вінця наповниться ринва,
Грім котиться несамовито,
Немов спересердя дверима
Знервовано грюкає літо.
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! А ви зайдіть прочитайте оце чудо http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
Я просто дар мови втратила, коли прочитала! А заодно згадала свій віршик про грозу і виклала його Ще раз дякую!