Бракує слів... Просто бракує слів...
Не висказати... Тільки закричати...
Струмки течуть щоками бідних вдів...
І на могилі сина гірко плаче мати...
І на могилі сина гірко плаче мати...
А чиїсь діти там... серед пустих полів...
Подались землю рідну захищати...
Де град... де лютий оскал злих вовків...
І скільки сліз... Пролитих марних сліз...
Кому схотілося погратись у війну?
Хто нам накреслив цей страшний ескіз?
За волю платимо таку смутну ціну?
За волю платимо таку смутну ціну...
Було ще мало мертвих? То тепер "на біс"...
Хто радий цьому всьому?.. Не збагну...
Сміється, дивлячись на все із-за куліс...
Хто сіє страх?.. Хто сіє нам цей страх?...
Чи знає він: відлунням все озветься?
Що кров пектиме вічно на руках?
Що біль невинних потім відгукнеться?
Що біль невинних потім відгукнеться...
Бо час всі війни перетворює на прах...
І Бог до кожного померлого торкнеться...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
Когось чекають в пеклі... А когось - на небесах...
16.07.14.
Тепер ходять розмови, що зрадники є серед наших воєнних чинів... А страждають прості солдати... Господи! Зроби так, щоб війна нарешті закінчилася! МИРУ і щастя нашим людям, нашій країні!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може так і є.... Адже таких співпадінь не буває. Ми, насправді, мало що знаємо. Якби ж ваші слова здійснилися... Якби наступив мир... і малих діток не витягували з під завалів... Боже, тут, дійсно, немає слів... Тільки сльози. Дякую, Ірино.
Щиро дякую вам... 
