Зодягла Волинь стрічки
В колір чорної оздоби.
По церквах горять свічки
Пам'ять смертної жалоби.
Обгорілий БТР,
Закривавлені герої.
День не день, страшний четвер.
Кулі, мов осині рої.
Розпач, плач і біль батьків,
Коси виривають жони…
Смерть доноситься з степів,
Б’ють набат небесні дзвони.
По країні дух гріха
Твій і мій і України,
Мов стіна гірка, глуха
Бродить пошестю ще нині.
Помолімося брати
За гріхи на милість Бога:
«Ти солдат усіх прости,
Ти опора і підмога.
Україну теж прости
І Волинь золотокосу,
Неміч нашу відпусти,
Несемо важку ми ношу».
Зодягла Волинь стрічки
В колір чорної оздоби.
Жовто-сині прапори
Опустилися в жалобі.
а мне напомнило танцы на братской могиле. И ритм такой... мажорный... ну ничего, ничего... орды много, но мир сильнее агрессора... ценой расчленения Украины ни славы, ни благодати Божьей не получишь... Долго агрессору отмываться придется..
Східний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все по волі Божій і в наших руках. Народ неподолати. Дякую.
