Надворі спека. Тридцять вісім.
На сонці, кажуть, п’ятдесят,
А на екваторі, на диво –
Сніги летять, летять, летять.
Там чорні мами розбудили
Своїх малесеньких дітей,
Щоб на сніг білий подивились,
Який він гарний, що «О’кей».
Та наші люди заспокойтесь,
На те є воля із небес:
І що спекотно, то так треба.
Не нарікайте. Прийде час,
Сніг прилетить в кожну щілину,
Наб’єтся ой, скільки його –
І будем згадувать ми часто
Оте «настирливе тепло».
25.07.2001
