Надвечір'я, сідало осіннє сонце і його останні вечірні промінчики через вікно ще зазирали до кімнати. Біля широкого дубового столу стояло декілька стільців - близнюків. На один із них, той,що стояв увесь освітлений ще теплим сонячним промінням, вона і присіла...На самий краєчток.Тиша... Тиша...Удар був настільки несподіваним і сильним, що її голова відлетіла від тіла не декілька метрів, а саме тіло було просто розчавлене! Те, що залишилося від тіла, було одною брудною масою...За все треба платити, все колись закінчується... - Бабусю, бабусю!,- радісно закричав хлопчина років десяти,- Я муху вбив, що тобі так надокучала!Хлопчик двома пальчиками обережно підняв голову мухи з підлоги і,розмахуючи ляпачкою як самурайським мечем, побіг на кухню показувати свій "трофей"...
