За кожною втратою
зріє прозріння,
але на початку - рубці.
Антонівки в мисці –
парфуми осінні
туманяться у молоці.
Терпінням гартуюсь,
а жовтень зі «стажем»
синдрому холодних дощів
тонким павутинням
вікно декупажить
і пише фрагменти віршів.
Лукаве тепло,
віражі сухозлітки,
сумує одцвілий ромен.
Та варто чекати
хорошої звістки…
а з яблук –
густу карамель.
Дуже! Не хочеться Вас бентежити, Наташа. Я людина досить емоційна. Читаючи ваші вірші весь час доводиться себе тримати. Вмієте сказати красиво і з душею. Звичайно ця здатність є найбагатіше ціннішою і рідкісною якістю ніж просто вміння.
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Вам! Емоційні люди - щирі Тепер це теж рідкість серед людей
Здавалося б - окремі зовсім різні чуттєві мазки, часом непередбачувані, - але ж ЯКА загальна картинка! Браво.
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На перший погляд, непоєднане дуже часто єднається в єдине ціле... це як вільні асоціації - дихання на повні груди, але ритмічне.
Надзвичайно рада була почути Вас. Особливо, тепер. Дякую, Мольфаре