Холодно... А тиша... аж бринить.
І прозорість ранку надихає
Написати пісню про блакить
Неба, що струмить безкрайо.
Про холодний дощ, що вчора йшов,
А на завтра снігом ляже білим.
Про життя - основу із основ...
...................................................
І торкнутись помислом несміло
Всесвіту, і в нім завмерти,
Відчуваючи, - крізь душу йдуть світи,
Таємниці відкриваючи відверто.
Увійти в них, розчинитися, врости,
Причаститись зір, відчути їх свободу,
Час відкинути, він не потрібен, ні...
...................................................................
І від тиші й ранку пити прохолоду.
І, дасть Бог, напишуться пісні.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, З задоволенням читала ваші остані вірші, подобаються... погано працював інет, а часу не було по п’ять-шість раз відправляти комент і чекати поки дійде, вибачте :flo1
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь останнім часом писала, мов сокирою махала, навіть не виставляла нічого, аж самій страшно - звідки в мені скільки злості? Господь вчив всіх любити, навіть ворогів, правда, з ворогами Батьківщини Святі вчили битися на смерть.
Тому й витаю світами - шукаю золоту середину