В моїй дружині успіх мій:
В красі очей, в красі манер!
Лиш їй завдячую одній,
Що друг поважний є тепер.
В той день, повірте, без відмов
Сенатор в дім до нас зайшов!
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Він між великими людьми
Не має рівних – без похвал.
Дружину певної зими
Аж до міністра взяв на бал.
Для мене теж пошану склав –
Мою він руку поплескав.
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Він біля Рози кожну мить,
Приносить квітів їй букет,
Коли ж у неї щось болить –
Зі мною грає у пікет.
На Новий рік мене обняв,
На іменини привітав.
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
В години присмерків нудні,
Коли закінчиться обід,
З приємним виглядом мені
Говорить: «Вам гуляти слід:
Прекрасна мить, чудний пейзаж –
Он там стоїть мій екіпаж».
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Нам свій маєток відчинив
Без умислу в вечірній час,
Мене шампанським оп’янив,
Для Рози постелив атлас.
Повірте, знаю я одне –
Найкраще ліжко для мене.
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Коли нам сина Бог послав,
Його він з радістю хрестив,
І сліз щасливих не ховав,
Коли дитятко те носив.
І відтепер мій син завжди
За ним закритий від біди.
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Він полюбляє добрий стіл;
Колись я, будучи хмільним,
Йому, із жартами навпіл,
Промовив тоном запальним:
«Гуляють тут слова нікчем,
Що став від вас я рогачем!»
Пошани час!
Блаженства час!
Ах! Мій сенаторе, для вас
Слуга покірний я всякчас!
Pierre-Jean de Béranger
Le sénateur
Mon épouse fait ma gloire :
Rose a de si jolis yeux !
Je lui dois, l'on peut m'en croire,
Un ami bien précieux.
Le jour où j'obtins sa foi,
Un sénateur vint chez moi !
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
De ses faits je tiens registre :
C'est un homme sans égal.
L'autre hiver, chez un ministre,
Il mena ma femme au bal.
S'il me trouve en son chemin,
Il me frappe dans la main.
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
Près de Rose il n'est point fade,
Et n'a rien d'un freluquet.
Lorsque ma femme est malade,
Il fait mon cent de piquet.
Il m'embrasse au jour de l'an ;
Il me fête à la Saint-Jean.
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
Chez moi qu'un temps effroyable
Me retienne après dîner,
Il me dit, d'un air aimable :
« Allez donc vous promener ;
Mon cher, ne vous gênez pas,
Mon équipage est là-bas. »
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
Certain soir, à sa campagne
Il nous mena par hasard.
Il m'enivra de Champagne ;
Et Rose fit lit à part.
Mais de la maison, ma foi,
Le plus Beau lit fut pour moi.
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
A l'enfant que Dieu m'envoie,
Pour parrain je l'ai donné.
C'est presqu'en pleurant de joie
Qu'il baise le nouveau-né ;
Et mon fils, dès ce moment,
Est mis sur son testament.
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
A table il aime qu'on rie ;
Mais parfois j'y suis trop vert.
J'ai poussé la raillerie
Jusqu'à lui dire au dessert :
On croit, j'en suis convaincu,
Que vous me faites cocu !
Quel honneur !
Quel bonheur !
Ah ! monsieur le sénateur,
Je suis votre humble serviteur.
ID:
537623
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 17.11.2014 22:28:40
© дата внесення змiн: 17.11.2014 22:28:40
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|