Сьогодні наша Батьківщина
Вже помирає на очах.
Вдяглась скорботно у хустину -
В журбі...Все ніби в страшних снах.
Сховала мати свого сина,
Сльозами вмилися сади...
І наша ненька-Україна
Розп'ята, ніби назавжди.
На Сході...Там страшні руїни...
За що погинули сини?
Вони ж служили Батьківщині,
Придбавши лиш собі хрести.
На кожного чека родина.
І в кожного був дім, сім'я...
Сьогодні в них сира могила,
На камені лише ім'я.
Приречена. Єдина Україна.
Спустошено зневірившись в боях,
Неначе зраджена дружина,
Купається щодня в гірких сльозах.
Тримайсь же, ненько сивочола!
Молюсь за тебе й в снах.
Вставай, рідненька, бо загинеш!
Дай відсіч горе-ворогам.
Не дай сховати знову сина,
Й лишитись дітям без батьків.
Чи чуєш? Ненько-Батьківщино,
Здолай проклятих ворогів!
Й нехай цвіте пишно калина,
В гаях співають солов'ї,
А наша славна Україна
Здобуде мир на цій землі!
СКОЛЬКО МОЖНО ТЕРПЕТЬ У КРОВИ ВЕСЬ ДОНБАСС, РУСЬ НЕЛЬЗЯ ПОБЕДИТЬ ЗЛО АНТИХРИСТ ТВОРИТ. ЖАЛЬ, ОЧЕНЬ ЖАЛЬ СОЛДАТ И МИРНЫХ ЖИТЕЛЕЙ, СЕРДЦЕ УЖЕ ДАВНО ОБЛИЛОСЬ КРОВЬЮ.
Штундер Юлія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як я зрозумів, Схід Ви вже підсвідомо відділяєте від України. Трагедія його населення, руйнація міст, смерть тисяч мирних жителів, жінок, дітей, смерть, яку несуть їм українські військові, вже не турбує. Бо це вже "не наші". І так в більшості авторів, що пишуть на цю тему.
Штундер Юлія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте,але я не вірю в міф,що смерть несуть українські війсковіві...Трагедія нації мені не менш болить, ніж Вам.Можливо,ви мене не правильно зрозуміли.Даруйте,та я маю власну думку,щодо цього всього.Кожна свідома людина має право висловлювати свою думку,навіть,якщо вона абсолютно абсурдна.