П а д ч е р к а
Знайшлись таки в Пророка вороги,
Спровадили його в сиру темницю,
В іржаві закувавши ланцюги,
Душа ж, хвалити Бога, -- вільна птиця.
Цар Ірод іменини відзначав
Улюбленої падчерки своєї,
В очах її вогонь бісівський грав,
І цар п’янився, дивлячись на неї.
Забаглося, щоб падчерка в танку
Звабливим станом зір помилувала,
Й та, ринувшись у музику вертку,
Вшаліло і нетямно танцювала.
Спинитися, нарешті, спромоглась,
Присутні не скупились на вітання,
Вклонившись, до державця підійшла,
І той розщедривсь: будь-яке бажання…
Зла мати в гріхопад отой ввела,
З її намови все те відбувалось.
- Пророк живий ще? – падчерка зрекла,
- Живий… - з темниці ланцюги озвались.
Іродіадо! Згубство це, спинись!
За спад духовний дорого заплатиш!
В святкову залу блюдо принесли
І… голову Хрестителя відтяту.
Що вкоїла, содійнице лиха?
Гріховний запал падчерки спадає…
Враз тіло скрижаніло від гріха,
Який на душу каменем лягає.
Пророка Іоанна тепла кров
Стіка на фарфор блюда дорогого,
Танечниця хитнулась, п’яна мов,
Присутні стали мовчазні і строгі.
Яскрава зірка згасла на льоту,
На все на світі воленька Господня,
А душу мав Хреститель пресвяту
І чисту, як молитва Великодня.
Зінаїда Сидорчук ©
ID:
552663
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 18.01.2015 16:51:35
© дата внесення змiн: 18.01.2015 16:51:35
автор: Zinaida51
Вкажіть причину вашої скарги
|
