Любов приходить, та іде -
про це нікому не сказавши.
Приходить з радістю,
іде з плачем - дві долі розстаються .
Так тяжко на душі...
Але прийде вона, коли її не ждуть.
Прийде вона із іншим -
коли вся віра втрачена в майбутнє,
коли змирилась ти і думаєш:-" Так буде".
Коли проходить осінь, вже й зима- а ти сама.
"А ти сама у всьому винувата"-
думками докору собі твердиш.
Сама, сама - як тяжко все самій.
Ах, доля ти моя жіноча.
Чекаєш того хто: - "Назавжди разом"-
твердити буде кожен день.
Хто поцілунки, квіти ,радість
і сонце, й небо - все для тебе !
Невже це правда ?
Невже це буде ?
Здійсниться все, потрібно тільки зачекать !
Людмила Яблонська.
04.10.2005 р.
