Як швидко пролітає мимо час,
Біжать секунди і години, навіть дні.
Роки невпинно залишають нас,
Скидають тіні на людей лишень свої.
Куди вони так невгамовно поспішають,
Навіщо прагнуть так залишить нас самих?
Чому вони коханих наших забирають,
Чому не ті лишаються в живих?
Чи кращі ті, кого катами називають,
Ніж ті, що жертвують заради нас життям?
А матері, що на війну синів благословлять,
Повинні потім тим прислужувать катам?
