Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
Уявила усе - і оті сонцесяйні сліди,
І усмішку, й шовкові дощі,
І букету принади...
Ніби випила келих такої святої води,
Що квітує в душі
Дивоцвіттям хвилюючих райдуг.
Василь Зінкевич - "Музика весни". Я дуже його люблю!
Це вже знову новинка у Ваших роботах.Оригінальність у думках над віршем... Але тепер квітів, а тим більше весни, в газету задарма не відпустить... Це можу зробити тільки я.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не кажіть! Але спробувати поторгуватися варто - а раптом... Дякую, друже, за Вашу щедрість! І дружньо обіймаю!