З кінця світів…
-То звідки ти прийшла?
-В садах Цейлону я лягла туманом…
-Назви ж ім’я… - Його - я не знайшла…
Я хвиля…
що котилась океаном…
Коли світи
Згоряли за вікном…
Тебе в обійми кликала таверна…
Я мандрувала океанським дном
Із силою
і вірою Жуль Верна…
Яке стояло літо
В Лім-по-по…
Входили в моду маєчки і стрінги…
Зійшла зі сторінок Едгара По…
І на вік-енди
бігала до Кінга…
-Мені здається,
Я ту хвилю вів…
Так чітко відчуваю за спиною…
-Чому ж тоді боїшся, милий звір,
Сім тисяч льє
глибоко під водою?
-Лише скажи…
Ніколи і ніхто…
(В очах зелених – всі відтінки квіту…)
Яке стояло літо в Лім-по-по…
З кінця світів…
і… до початку - світу…