Диви, полонені! Аллах милосердний?
Якби ви не встигли, хто жив би до ранку?
А Бог християн наш: «Будь, – каже, – смиренний».
Яке каяття їм? (Цей погляд нестерпний!)
Та гроші є гроші! Яку маєш ставку?
Ці титули мають, із шовку шпалери.
За скільки віддав би? До Кафи далеко.
Ледачі! Куди їм тягнути галери?
Оці – білоручки: чорнила, папери!
Навіщо вам треба? (І крук ближче клека!)
Братам во Христі – нам віддай дорогеньких.
(І де б не бував я – село чи містечко…)
Віддай, іновірцю, старих, молоденьких.
Ми їжі дамо їм. Страв маєм… гостреньких…
(У скронях одне лиш кричить – Берестечко!)
27 грудня 2024 року
«Ви повідомляли, що приймаєте наш протекторат … ви шукаєте допомоги й підданства, ми це даруємо» (З грамоти 1651 року Мехмета ІV «найвидатнішому з монархів релігії Ісусової гетьману козацькому Богдану Хмельницькому»).
Усе ще затьмарений тогорічною поразкою в битві під Берестечком (літо 1651 р., нині Рівненщина) гетьман Війська (очевидно тепер без Його Королівської Милості) Запорізького не зміг стерпіти на собі поглядів поляків, полонених кримськими татарами після битви під Батогом (літо 1652 р., нині Вінниччина), серед яких він упізнав й учасників злощасного побоїща. Хмельницький як ніхто знав – за гарну плату повернути собі волю можна навіть зазнавши такого страшного лиха як полон. Тоді він запропонував кримцям власноруч заплатити за відмову останніх від полонених ними за різними джерелами від 3 до 5 тисяч посполитих 50 тисяч талярів.
Жорстока страта щойно викуплених із полону вже роззброєних ворогів забрала в козаків чимало часу. Подія ознаменувала, що після вето в один голос у сеймі Річі Посполитої щодо навіть кабальних для козаків Білоцерківських домовленостей (за результатами поразки під Берестечком) особистим надіям Хмельницького на створення Республіки Трьох Народів було остаточно покладено край. Прірва між християнськими народами стала як ніколи великою, а рішучість гетьмана щодо поляків – як ніколи не по-християнськи безпощадною.
Схема
Ди-ВИ, по-ло-НЕ-ні! / Ал-ЛАХ ми-ло-СЕРД-ний?
010 010 / 010 010
Як-БИ ви не ВСТИГ-ли, / хто ЖИВ би до РАН-ку?
01! !10 / !1! !10
А БОГ хрис-ти-ЯН наш: / «Будь, – КА-же, – сми-РЕН-ний».
!10 01! / !10 010
Я-КЕ ка-я-ТЯ їм? / (Цей ПО-гляд не-СТЕРП-ний!)
0!0 01! / !10 010
Та ГРО-ші є ГРО-ші! / Я-КУ ма-єш СТАВ-ку?
!10 !10 / 01! 010
Ці ТИ-ту-ли МАЮ-ть, / із ШОВ-ку шпа-ЛЕ-ри.
!10 010 / ! 10 010
За СКІЛЬ-ки від-ДАВ би? / До КА-фи да-ЛЕ-ко.
!10 01! / !10 010
Ле-ДА-чі! Ку-ДИ їм / тяг-НУ-ти га-ЛЕ-ри?
010 01! / 010 010
О-ЦІ – бі-ло-РУЧ-ки: / чор-НИ-ла, па-ПЕ-ри!
010 010 / 010 010
На-ВІ-що вам ТРЕ-ба? / (І КРУК ближ-че КЛЕ-ка!)
010 010 / !1! 010
Бра-ТАМ во Хрис-ТІ – нам / від-ДАЙ до-ро-ГЕНЬ-ких.
01! 01! / 010 010
(І ДЕ б не бу-ВАВ я – / се-ЛО чи міс-ТЕЧ-ко…)
!1! 01! / 01! 010
Від-ДАЙ, і-но-ВІР-цю, / ста-РИХ, мо-ло-ДЕНЬ-ких.
010 010 / 010 010
Ми Ї-жі да-МО їм. / Страв МА-єм… гос-ТРЕНЬ-ких…
!10 01! / !10 010
(У СКРО-нях од-НЕ лиш / кри-ЧИТЬ – Бе-рес-ТЕЧ-ко!)
!10 01! / 010 010
Край БИ-то-го ШЛЯ-ху – / не НА-ше гніз-ДЕЧ-ко!
!10 010 / !10 010
Силабо-тонічна система:
римування АБААБ, де рими – 4-стопний амфібрахій 010 з постійною цезурою після 2-ої стопи.
