UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ростислав Сердешний: "Розквітни-квітни, Україно…" (на конкурс) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галина Лябук, 28.12.2024 - 19:57
Нехай все це, що бажаєте у вірші, почує Господь і щоб діти наші і онуки жили в прекрасній, вільній і могутній державі, а вороги нехай згинуть навіки.  
Ростислав Сердешний відповів на коментар Галина Лябук, 28.12.2024 - 20:36
Україна має бути! Має повернути свою славу й волю! Історію, яку замовчували віками! А вороги згинуть, як "роса на сонці". Отоді й діти, онуки наші щасливо жити будуть, бо "В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…"
вчитель, 27.06.2015 - 23:32
Щиро, проте, як на мене, забагато "хай, нехай", щастя не повинно всміхатися митями, а про рай - гіперболізовано. А діти не повинні навіть задумуватись, що вони тут можуть не жити....Рзквітни-квітни - вдалий зворот. Доопрацювати!Обов'язково, у вірші є душа - наповнити змістом! 
Ростислав Сердешний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за поради. Про рай, можливо, й гіперболізовано, але гіпербола- один із способів творення художньої образності. Та й хіба народ не мріє, щоб його земля, країна була раєм на землі. Ще Шевченко писав (вірш"Полякам"): "І знову іменем ХристовимМи оновим наш тихий рай". Подивиться на рай тихий, На свою країну... (І мертвим, і живим,і ненародженим землякам моїм ...) (знову Т. Шевченко). Рідна земля-рай, а якщо на ній ще й добре жити, то всі сумніви в тому, що вона райська відпадають. Це віковічне прагнення українського народу, як на мене. А от в митях якраз ніяких гіпербол немає, бо важко сказати наскільки щастя є постійною величиною, а от миті щастя-це цілком реальний вимір часу. Щодо дітей згодний, але це скоріше таке собі батьківське прагнення, бо батькам майже завжди хочеться, щоб їх діти жили краще. Згодний і з оцінкою звороту "Розквітни-квітни..." саме такими або подібними позитивними нотами й має починатися гімн, бо "Ще не вмерла Українна..."-це звучить не надто оптимістично. Доопрацювання він, звичайно, все ж таки потребує, але це найскладніше. Інколи повертаюсь до того, що було написано років 20 назад, буквально на днях переробив трохи вірш 1998 р."І знову істини високі…" , з яким ви ознайомились, додав рядок: І вірю: все слизьке зазнає кари. Здається, вдалось покращити. Але спробую гімн настільки не розтягувати  . Ще раз дякую за побажання, зауваження, за коментар загалом і за не байдужість теж. 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
