Шукаючи хвильку спокою
У тоннах буденних справ,
У сотнях нудних обов'язків
І надто гучних заяв,
Шукаючи серцю спокою
І для душі відпочинку -
Знайти те сакральне місце,
Знайти хоча б на хвилинку.
Де справи усі забудуться,
Наради, заяви і звіти,
Де хочеться просто жити
І світу довкола радіти.
Те місце не так і далеко -
Те місто Тернополем зветься,
В розко́шах буялих квітів
Теплом своїм озоветься.
Там тихо цвітуть каштани,
Там ніжно-духмяні липи,
На площі перед театром
Воркують собі голуби;
Весняно буяє зелень,
Гуляє радісно молодь -
Тернопіль життям струмує,
Шепоче, співає, говорить.
А як зачаровує плесо
Що манить снодійним споко́єм
Великого давнього ставу
Суворими темними водами.
І вулички давнього міста
Що мають свою історію,
Алеї зати́шних парків
Де мрії політ просторий...
Тернопіль мене зачаровує,
Затягує в ніжні тенета,
Як добре що є таке місце
Найкраще на всій планеті.