О, море, море, що розкинулось в печаль
Під чулим поглядом мільйонів ясних зір,
Зі стогоном мільйонів хвиль, що мчаться вдаль,
Коли з висот летять у глиб твоїх проваль.
О, небо, небо, що в журбі розкрило шир
Від стогонів мільйонів хвиль, що мчаться вдаль,
Де погляди в сльозах мільйонів ясних зір,
Коли вуаль імли не криє буйний вир.
Ось так ви вже мільйони і мільйони літ
Душею крізь ефір, що сповнений грози,
Одне до одного зриваєтесь в політ
В коханні вічному, що час вам не забрав;
Мені здається, що в цей вечір увібрав
Я серцем весь ваш плач і гіркоту сльози.
Auguste Angellier
À l'éternel amour
Ô mer, ô mer immense et triste, qui déroules,
Sous les regards mouillés de ces millions d'étoiles,
Les longs gémissements de tes millions de houles,
Lorsque dans ton élan vers le ciel tu t'écroules ;
Ô ciel, ô ciel immense et triste, qui dévoiles,
Sur les gémissements de ces millions de houles,
Les regards pleins de pleurs de tes millions d'étoiles,
Quand l'air ne cache point la mer sous de longs voiles ;
Vous qui, par des millions et des millions d'années,
À travers les éthers toujours remplis d'alarmes.
L'un vers l'autre tendez vos âmes condamnées
À l'éternel amour qu'aucun temps ne consomme,
Il me semble, ce soir, que mon étroit cœur d'homme
Contient tous vos sanglots, contient toutes vos larmes.
ID:
599052
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 11.08.2015 19:26:04
© дата внесення змiн: 13.08.2016 05:06:07
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|