Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Мерега: Відпустити - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Женьшень, 15.11.2022 - 00:43
Мені байдуже чи це так здається?Мені байдуже - є на все свій час Те що несправжнє таки відірветься Вже не шукай того що не про нас Про нас давно вже відшуміли віти В думки прозорі смутком не прийдеш Тепер душі залишилось - радіти Тож ти цю втрату теж переживеш! Черный Человек, 25.11.2015 - 02:52
Гарно пишете. Так, з минулим буває по всякому- і тяжко і сумно і солодко та навіть як у Вас- незручно
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за комплімент Краще солодко Катка, 30.08.2015 - 19:19
О, ну що ти! Звідки мені тоді брати порцію своєї загадковості, яка так подобається моїм клієнтам, як не з таких роздумів?
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тоді дозволяю подумати над цим, зовсім трішечки
Катка, 30.08.2015 - 19:15
А часом так хочеться, аби люди навчилися не відпускати один одного так легко!Хоча з твоїми героями все по-іншому. Байдужість, звичка, фальш... Любов не ходить поруч із ними. Гарний вірш, Таню, я ще подумаю над цим всім, коли мені не спатиметься) Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки ти права тут у всьому.Краще подумай про щось позитивніше Serg_maestro, 30.08.2015 - 14:50
Так... Вміти пустити - це не так же й просто. Але, коли вже байдуже, легкість на душі розкриває очі на минуле і на ту людину, до якої байдуже. Гарний вірш!
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що зрозуміли.Дякую Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Незручно, незвично, бо це - вже не емоції, а просто звичка, яка, як відомо, є великою силою.
Салтан Николай, 29.08.2015 - 23:38
Коли такий час приходить, то мабуть, стає і радісно і сумно одночасно, хоч взагалі то мали б просто радіти .....
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЛГ ні сумно, ні радісно, а навіть думати про нього лінь. Мені так байдуже, що аж незручно. Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а ще й довго, окрім іншого!
Рижулька, 26.08.2015 - 13:52
" Вміти пустити - теж благословення" - це точно, ще й яке. Коли ми відпускаємо, то на зміну колишньому обов'язково приходить щось нове і прекрасне. Красиво, Тетянко, і душевно - в розумінні, що слова ллються з самої душі. Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння.Рада Вашому візиту, Тетяно Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумно? Хіба в рядках. Рада тобі you look amore, 26.08.2015 - 00:08
я не наречие твоих откровений -потерянный в собственном существительномотсутствие прилагательный в псевдообщении - имя второе моё в нарицательном... останусь ладонью открытой до осени ею утрутся. опавшие демоны в зеркале брешут серебряной проседью возможно абстрактно, возможно сознательно... Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А от це зрозуміти важче. Дякую за оцінку і відгук. |
|
|