В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
Вражена!!! Неймовірна поезія... Ви - талант від Бога. Від голосу - мурахи. Краще від автора поезію не розуміє ніхто, але не всі можуть так передати її читачам(слухачам).
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую Вам за таке павутинно-ніжне сприйняття!
ТИ,ПОЕТЕ,справді з іншоі епохи...Земна слизькодухість не взмозі втримати на споді...не даєш спокою ні тілу ,ні душі...цього разу випробовування на шипах...варте подиву...
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Так, мучу нещадно свого персонажа, нехай гартується)
По-середньовічному магічно...вишуканий присмак, як від найдорожчих вин.
Вірш ніби відкриває портал у невидимий, але прекрасний ірреальний світ, де все замовкає... коли говорить Поет. Де хочеться затриматися, хоча би ще на мить, зробити ще один ковток поезії-вина) Впевнена, у всіх, хто прочитає-прослухає подібні відчуття...
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вау, Улянко, неперевершений коментар)! Шкода що нема функції "додати в обране" для коментарів)) Щиро дякую тобі