Балада про Невідомого
Люди , почуйте ! я- невідомий !
Стукаю вітром в шибку додому,
Ніжним туманом лягаю на плечі,
Дощиком сію у тихий цей вечір..
Жити хотілось, та йшов, не вагався
В той час ,коли хтось удома лишався.
Зброя іржава , невірні гранати
І ні від кого й одної поради!
Тільки одне, головне : « Ви тримайтесь!
Хлопці,тримайтеся, і не здавайтесь!
І ми трималися всі воєдино,
Всі, як один за свою Батьківщину!
Сили нерівні...накрило...несло...
І на шматки шматувало й пеклО!
І...ось ,нарешті, спокій дарує...
Стало так легко...все бачу я...чую..
...тільки не знаю, де тіло моє..
Мене немає ...а думав , що є!
Я- цілий Всесвіт! а ніби- ніщо...
Тільки душа хоче знати: За що ?
Серпень 2014
Іловайський котел....вражало все...коли рідні отримували смски з окопів- про безпорадність і безпомічність на фронті ,-не знали,як і чим зарадити й допомогти..дзвонили й бігали в усі інстанцїї...цей біль не вщухає.. але був ще один біль- неймовірно пекучий- це кількість похованих пізніше на Дніпропетровському кладовищі з позначкою Невідомий....величезна площа і написи « невідомий» ...це забути неможливо,ця рана болить і буде боліти.. І тому ми не маємо права ні бути слабкими, ні здаватися,ні відступати ! Вони нам не пробачать просто такої слабкості...наші такі дорогі,такі рідні Невідомі воїни ...пройшов рік, і тільки тепер можу говорити...зашпори відходять.. Світла Пам'ять....
ми пережили це...дзвонили кругом...де могли, щоб щось робилося...не вберегли...ось...зашпори одходять...2 роки майже нічого не писала...лише чернетки...потім вирішила,що не маю права я так мовчати...
