Під вечір забралася в гори,
У тиху, спокійну погоду.
Тут трави, готові до збору,
Віталися запахом глоду.
Віталася пошепки м’ята
І в озері чиста водиця,
Потішила холодом п’яти,
Улітку холодна мов криця.
У горах довершений спокій
Мовчить під егідою неба,
Як ніби у рай передпокій,
А їм говорити й не треба.
І я посміхатимусь кроні,
(Хай заздрять нікчемні нездари)
І небу – благій охороні –
Добавлю краплинок на хмари.
Підкрався вже поспіхом вечір,
Скрутились на сон квіти глоду,
І я від самотньої втечі
Отримала над насолоду.
На тім і розвіяла втому,
Навіяну людом зловмисно.
Та час вже рушати додому,
Не хочу, не хочу у місто!
Чудово, Анічка... А я ніколи не була у горах, на жаль...
Анна Берлинг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надежда, обязательно надо устранить сие недоразумение! Красота совсем рядом - Крымские, Карпаты! Желаю Вам покорить свою вершину и, конечно, признательна за визит.