А дощ чекає Перемоги
І йдуть, і йдуть дощі, і йдуть
Все поливаючи дороги
І ту жорстоку, нескінчену путь...
І притих кулемет
Цим дощем зачарований
І з кишені портрет
Кулеметник здивований
Знов дістав, похапцем
Навкруги озираючись
І додому листа
Ні на мить не вагаючись, написав...
Бо, можливо, в житті його
Цьому, воєнному
Вже не буде дощу
Отакого страшенного...
Тиші більше не буде,
Дощем цим наляканої
І чи дійде цей лист
До дружини заплаканої?
Чи сьогодні його обірветься дорога?
Це не знає ніхто –
Лише дощ –
Він чека Перемоги.
дякую, Женю
