Без тебе пусто в серці, і в душі.
Без тебе соловейко не співає,
І якось важко пишуться вірші,
Чи, може, просто настрою немає.
Без тебе пусто скрізь: і тут, і там,
Без тебе навіть сонце світить гірше.
Я наші дні нікому не віддам,
А вечори я не віддам тим більше.
Без тебе пусто. Вигляну надвір,
А там нікого. Хоч, насправді, сотні.
Я дочекаюсь, люба, до тих пір,
Коли в нас буде «тут», «тепер», «сьогодні».
Так пусто. Подивлюся в далечінь,
Там образ твій, і стане трохи легше.
Тебе чекаю вдень я і вночі,
І поцілую так, неначе вперше.