У моїй голові сотні тисяч щоденних думок,
Які б’ються запекло, як тільки-но візьме хтось гору.
Чи вперед, чи назад? Дуже важко продумати крок,
Щоб, залишившись лідером, мати пристойну ще фору.
Я все думаю, думаю, мозок постійно гуде…
Я біжу, я борюсь, я стараюсь, та знову позаду.
Я біжу до мети, але де ж вона? Де вона? Де?!
Я ж скількох перегнав в боротьбі за високу посаду!
В мене совість прокинулась тільки на пару хвилин,
Вона зараз не в моді, живуть же без неї віками.
З лоба капає піт: кільканадцять великих краплин
Нагадають про те, що розрушив своїми руками.
А я мчу все і мчу, мені ж треба найкращі місця!
Я їх всіх перегнав, і тепер лиш для мене цей партер.
Це далеко не все… в перегонах немає кінця…
Люди добрі, скажіть, а чи дійсно воно того варте?