Світла нема,
Всі розряджені акумулятори,
Жодна лампа не блисне
І жоден діод не увімкнеться.
Усе місто в пітьмі,
Але я чітко бачу -
Ти сидиш у автобусі
Й він ізсередини світиться.
Тебе ніч не лякає
З обіймами холоду й мороку,
Не потрібні тобі ліхтарі
Із неоновим маревом;
Ти гуляєш, ти вільна,
Не згідна із заборонами,
Ти неначе маяк
Що мандрує густими туманами.
Ти людина, не ангел, на жаль,
Але крила невидимі
Ти ховаєш сумлінно
У складках буденного одягу;
Ти чаруєш усмішкою
Так незрадливо і тихо,
Ти малюєш портрети
Де люди бувають щасливими.
Ти жалієш собак,
Та з малого усе починається,
Ти даруєш добро,
Ти даруєш бажання дихати,
Твої очі і губи
Що плакати хочуть й сміятися...
Ти... така особлива
Тому що умієш любити.
