Знову осінь тихим плином літ,
За вікном у килимах багряних...
Що віддати, як спитає звіт,
Чистий, білий аркуш, що є нами?
Ненавмисне сльози із дощем...
То все осінь, любий, то все осінь...
Викликає в серці гіркий щем,
Як у сріблі шовковисті коси...
Не потрібне, пізнє каття...
Ну навіщо, що із ним робити?
Призабулось гордовите я...
Чаша із прощенням вже надпита...
Тихо краплі спомином по склі.
Тільки вниз... Минуле не вертає...
Загубилось в часовій імлі,
Тільки серце біль не забуває...
Знову осінь, тільки вже в роках,
Усмішкою... Моє серце билось...
Віддане, гаряче, не у снах...
Дякую за те, що я любила...
