Може, сьогодні ти вже не підеш,
Я проведу долонею по твоїй вилиці:
Сам розумієш, в твоїх очах без меж
Вся душа написана на кирилиці.
Я б, якби мала змогу, жила
В тих карих літерах.
Поруч з тобою світ позбувається зла,
Про це написали в усіх вже відомих твітерах.
І цілувала б щоранку тебе у плече,
Як на причасті цілують ікону.
Мабуть, у венах моїх тече
Любов ця, до самого скону.
В кутиках губ ти ховаєш жагу,
У віях - смутку краплина.
Час, інші люди - все це втрачає вагу,
Ти - неймовірна людина.
Може, сьогодні ти вже не підеш...
Неймовірнр 
