Фридерик Шопен, Польські пісні: Подвійна кончина (Юзеф Богдан Залеський)
Рік весь кохались, а вік не зустрічались,
Серцем зболіли – обоє настраждались.
Гине дівчина в ліжку в своїй світлиці,
А козак в лісі впав на сирій травиці.
Там у дівчини перини всі м’якенькі,
А в козака лиш жупанчик, ох,старенький.
Там у дівчини всі ліки, меди, вина,
А козакові хоч би води краплина.
О! При дівчині уся родина плаче,
Над козаком же, ох, чорний ворон кряче.
Вдвох нещасливі, муки усі пізнали;
Тяжко терпіли, мучились і сконали.
О! Для дівчини в селі всі дзвони дзвонять,
А козака в лісі лиш вовки хоронять.
Кості дівчини в освяченій могилі –
В лісі видніють кості козацькі білі.
Fryderyk Chopin, Pieśni: Dwojaki koniec (Józef Bohdan Zaleski)
