обійми словом ти ніжно пошепки
потопи у очей без меж всесвіті
станови мою гордість навколішки
і губи у собі навік безвісти
свій накресли закон на папірусі
всею пристрастю поміж лопатками
відірви к бісу крила у вибусі
щоб не знав волі над психопаткою
щоб палали пекельним нашийником
без пощади й жалю твої пестощі
щоб краплини медові зі стільника
обпікали вуста, за край хлещучи
обіймай, притискай, не лишилося
у легенях повітря для стогону
тільки б це мені, Боже, не снилося
недосяжною насолодою
