Чорна, немов із глибин підземелля,
Терпким ароматом прокладає дорогу,
Будує мрії, міраж із пустелі,
Не змінює обрез, не йде з часом у ногу.
Завжди бродить десь тут, між нами,
П'янить, кличе до себе в обійми,
Мандрує чужими світами,
Через неї розв'язують війни.
Відкриває нові горизонти,
Душу вверх підіймає до Сонця,
Дає віру у звільнення фронту,
Дає віру, що все вже збулося.
Полонить твої душу і тіло,
По артеріях швидко женеться,
Руки, ноги - все оніміло,
Коли бачу як ла́те ллється.
Червоноград, 23.02.2017