Чому ти думаєш, що можеш просто так
Отак нахабно влізти в мою душу?
Її, як снігом, соромом притрушу,
Але й крізь нього влізти ти мастак.
Чому ти думаєш, що запросто пройти
Моїм життям від фінішу й до старту?
Кажу тобі: робити це не варто,
Моїх слідів тобі не замести.
Бо ти лиш тінь мого минулого життя,
А тінь зникає, кажуть, що опівдні,
Як проспівають, чуєш, перші півні
Ти канеш в лету, канеш в небуття.
