« Я не хочу війни !»
Я хочу,щоб ніколи не було війни.
Я хочу цього більш за все на світі!
Я хочу бачити, як сходить сонце на землі,
А не як плачуть сиротами діти.
Я хочу, щоб ніколи серце матерів
Не розривалося з розлуки і печалі:
За всіх, за всіх, а в першу чергу за своїх синів,
Яких віддали на війну, від серця відірвали!
О Боже милий, зглянься на країну,
Яка стоїть перед тобою на колінах,
В якої серце і душа в руїнах,
Яка кричить від болю і жалю.
І нам не треба іншої, молю,-
Бо кожен скаже : « Це моя земля,
Яку я щирим серцем так люблю!»
«Тиха розмова»
Чуєш, тату, осінь за вікном,
А в моїй душі вона і не зникала.
Так хотілось вірить,що то сон,
Але ні—тебе не стало!
Кажуть люди : «Все пройде,
Час лікує всі душевні рани»
Час лікує, тільки не мене.
Осінь пройде—знов зима настане…
Задивляюсь в небеса, блакить.
Вони так на Твої очі схожі.
За вікном осінній дощ шумить,
Обіймає тіні перехожих.
Віра Верховинка
