Травіата (Пропаща)
Мелодрама на три дії
Музика Джузеппе Верді
Лібрето Франческо Марія П’яве
Дійові особи:
ВІОЛЕТТА ВАЛЕРІ (Сопрано)
ФЛОРА БЕРВУА, її подруга (Меццо-сопрано)
АННІНА, покоївка Віолетти (Сопрано)
АЛЬФРЕД ЖЕРМОН (Тенор)
ЖОРЖ ЖЕРМОН, батько Альфреда (Баритон)
ҐАСТОН, віконт де Летор’єр (Тенор)
БАРОН ДУФОЛЬ (Баритон)
МАРКІЗ Д’ОБІНІ (Бас)
ЛІКАР ҐРЕНВІЛЬ (Бас)
ЖОЗЕФ, слуга Віолетти (Тенор)
СЛУГА Флори (Бас)
ПОСЕРЕДНИК (Бас)
Хор чоловіків та жінок – друзів Віолетти та Флори,
матадори, пікадори, циганки. Статисти: слуги Віолетти і
Флори, персони в масках і т. ін.
Увертюра
ДІЯ ПЕРША
Сцена перша
Вітальня в будинку Віолетти. У глибині двері, що відкриті
до іншої зали. Є також двоє інших бокових дверей.
Зліва камін із дзеркалом наверху. Посередині розкішно накритий стіл.
Віолетта сидить на канапі і розмовляє з лікарем та іншими друзями.
Деякі з друзів у цей час зустрічають тих, хто прибуває.
Серед прибулих барон і Флора у супроводі маркіза.
ХОР 1
Ви прийшли у таку пізню пору.
Ви спізнились.
ХОР 2
Ми грали у Флори.
Час так швидко у грі пролетів.
ВІОЛЕТТА
(іде їм назустріч)
Флоро, і друзі, ця ніч буде наша,
дасть нам радість і втіху чуттів –
хай веселістю повниться чаша.
ФЛОРА І МАРКІЗ
Веселитись у змозі?
ВІОЛЕТТА
Я хочу.
Покладаюсь на радості ночі –
для всіх болей найкращий це лік.
УСІ
Так, бо радість подвоює вік.
(Так, бо радість подвоює вік.)
Сцена друга
Усі попередні, а також віконт Ґастон де Летор’єр,
Альфред Жермон, слуги, що клопочуться біля столу.
ҐАСТОН
Ось Альфред тут, Жермон, люба пані,
складає для Вас привітання;
він один із моїх друзів вірних.
ВІОЛЕТТА
(Подає руку для Альфреда, котрий її цілує)
Мій віконте, я вдячна безмірно!
МАРКІЗ
Мій Альфреде!
АЛЬФРЕД
Маркізе!
(Потискають один одному руку)
ҐАСТОН
(до Альфреда)
Дай згоду –
дружба всім тут дає насолоду.
(Слуги в цей час поставили блюда на стіл)
ВІОЛЕТТА
(До слуг)
Все готове?
(Слуга киває головою «так»)
Сідайте, кохані,
хай нам вечеря розкриє серця.
ВСІ
Гарне слово! Тривоги незнані
розжене тут вино до кінця.
(Сідають так, щоб Віолетта була між Альфредом і
Ґастоном. Напроти сідає Флора між маркізом і бароном.
Інші сідають, хто де бажає. Певний час панує тиша.
В цей час розносять страви. Після цього Віолетта і
Ґастон починають приглушено розмовляти)
(Хай нам вечеря розкриє серця.)
ҐАСТОН
(тихо до Віолетти)
Ви в думках у Альфреда.
ВІОЛЕТТА
Це жарти?
ҐАСТОН
Ви хворіли – щодень він тривожно
за здоров’я питався.
ВІОЛЕТТА
Облиште.
Я ж бо ніхто йому.
ҐАСТОН
Вірить можна.
ВІОЛЕТТА
(до Альфреда)
Значить правда? Та чому?
Не повірю!
АЛЬФРЕД
(зітхаючи)
Так! Правда це!
ВІОЛЕТТА
(до Альфреда)
Вам я дякую щиро!
(до барона)
Ви, бароне, таким не бували.
БАРОН
Тільки рік як ми друзями стали.
ВІОЛЕТТА
Він же знає мене лиш хвилину.
ФЛОРА
(тихо до барона)
Ви мовчіть, бо тут Ваша провина.
БАРОН
(тихо до Флори)
Неприємний юнак цей.
ФЛОРА
Чому?
Я віддам всю прихильність йому.
ҐАСТОН
(до Альфреда)
Ти і далі зібрався мовчати?
МАРКІЗ
(до Віолетти)
Зможе лиш пані його виручати.
ВІОЛЕТТА
(наливає для Альфреда)
Буду Гебою нині.
АЛЬФРЕД
(галантно)
Щоб безсмертна була,
як богиня.
ВСІ
Тож пиймо! Тож пиймо! Тож пиймо вино!
ҐАСТОН
О, бароне, чи пісня бадьора
є для нас у цю радісну пору?
(барон киває, що ні)
(до Альфреда)
Отже ти!
ВСІ
Так, так, застольну.
АЛЬФРЕД
Щось нема натхнення.
ҐАСТОН
А чи ж ти не маестро?
АЛЬФРЕД
(до Віолетти)
Ви б хотіли?
ВІОЛЕТТА
Так!
АЛЬФРЕД
(піднімаючись)
Так?.. Серцем цю.
МАРКІЗ
Тож увага!
ВСІ
Так, увага співцю!
АЛЬФРЕД
Тож пиймо (тож пиймо) з веселих келихів –
дивна краса їх квітчає,
і час, що так швидко (так швидко) минає,
хай нас почуттями п’янить.
Тож пиймо ніжність трепетну,
що збуджує кохання –
очей цих дивне сіяння
(вказуючи на Віолету)
у серце струменить.
Тож пиймо – кохання (кохання) між келихів
буде в цілунках горіть.
ВСІ
Ах! Пиймо – кохання між келихів
буде в цілунках горіть.
ВІОЛЕТТА
(піднімаючись)
Я хочу (я хочу) для вас розділити
ці мої радісні миті,
все є безумним (безумним) у світі –
щастя вже там не знайти.
Гуляймо – швидко проходить час
утіхи і любові,
бо й квіти згинуть чудові –
не будуть нам цвісти.
Гуляймо – бо кличе (бо кличе) палко нас
щастя приємний мотив.
ВСІ
Ах! Радіймо цій пісні (цій пісні) й келиху,
ночі прикрасимо сміхом,
і в цьому (і в цьому) раю для утіхи
новий ми зустрінемо день.
ВІОЛЕТТА
(до Альфреда)
Життя приносить радість.
АЛЬФРЕД
(до Віолети)
Якщо любові не знаєш.
ВІОЛЕТТА
(до Альфреда)
Чи знати не бажаєш.
АЛЬФРЕД
(до Віолети)
Що ж, долю маю таку.
ВІОЛЕТТА
Ах! Радіймо цій пісні (цій пісні) й келиху,
ночі прикрасимо сміхом,
і в цьому (і в цьому) раю для утіхи
новий ми зустрінемо день. Ах! Ах!
Зустрінемо день. Ах! Ах!
Зустрінемо день. Ах!
АЛЬФРЕД
Радіймо цій пісні (цій пісні) й келиху,
ночі прикрасимо сміхом,
і в цьому (і в цьому) раю для утіхи
новий ми зустрінемо день. Ах! Ах! Ах!
Зустрінемо день. Ах! Ах! Ах!
Зустрінемо день. Ах!
ВСІ
Ах! Так! Радіймо (радіймо, радіймо) цій пісні й келиху,
ночі прикрасимо сміхом,
Радіймо (радіймо, радіймо) – в раю для утіхи
новий ми зустрінем (зустрінем) день.
Новий, новий зустрінем день.
Новий, новий зустрінем день.
Так! Новий ми зустрінем (зустрінем) день.
(Чути музику з іншої зали)
Це що?
ВІОЛЕТТА
Ви б не хотіли тепер танцювати?
ВСІ
О, чудово як!
Всі ми бажаєм.
ВІОЛЕТТА
Отже ходімо!
(виходять крізь середні двері,
але Віолета, раптом охоплена блідістю, вигукує)
О, жах!...
ВСІ
Що сталось?
ВІОЛЕТТА
Все вже добре.
ВСІ
Чом ви спинились?
ВІОЛЕТТА
Ходімо!
(робить декілька кроків, але змушена
знову сісти)
О, боже!
ВСІ
О, знову!
АЛЬФРЕД
Вам недобре?!
ВСІ
О, небо... зле щось?
ВІОЛЕТТА
Тремтіння відчуваю... туди проходьте.
(показує в іншу залу)
Трохи пізніше прийду.
ВСІ
Як для Вас краще.
(всі проходять в іншу залу, крім Альфреда,
котрий залишається позаду)
ID:
777426
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 17.02.2018 00:04:01
© дата внесення змiн: 19.02.2018 01:22:00
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
