Віолетта, потім добродій Жермон, введений Жозефом,
котрий, підставивши крісло, виходить.
ВІОЛЕТТА
(читає лист)
Ах, ах! Викрила Флора мій притулок!
Запросила мене на бал сьогодні!
Чекатиме дарма.
(кидає листок на столик і сідає)
ЖОЗЕФ
Якийсь добродій.
ВІОЛЕТТА
Скажи хай заходить.
(вказуючи для Жозефа запросити його)
ЖЕРМОН
Шановна панна Валері?
ВІОЛЕТТА
Так, пане!
ЖЕРМОН
(з притиском)
Альфреда батько перед Вами!
ВІОЛЕТТА
(здивована, вказує йому на крісло)
Ви?!
ЖЕРМОН
(сідаючи)
Так! Вітрогона, що мчиться до краху,
зачарований Вами.
ВІОЛЕТТА
(ображено піднімається)
Пане, я тільки жінка, і в моїй хаті;
тож я вийду – так буде
краще Вам і мені.
(збирається вийти)
ЖЕРМОН
(Рішуча!) Дійсно.
ВІОЛЕТТА
Ви помилились. Вірте!
(повертається сісти)
ЖЕРМОН
Для Вас хоче
всі статки віддати.
ВІОЛЕТТА
Ще не смів давати –
я не прийму.
ЖЕРМОН
(оглядаючись навколо)
Все так розкішно.
ВІОЛЕТТА
Для всіх
документ цей таємний –
та Ви читайте.
(дає йому листок)
ЖЕРМОН
(швидко пробігає очима)
Боже, що бачу!
У Вас намір статки усі Ваші продати?
Ах! Минуле чому, чому Вас мучить?
ВІОЛЕТТА
Більше не мучить... Люблю Альфреда і бог,
у каятті моїм, простив минуле.
ЖЕРМОН
Це почуття правдиві!
ВІОЛЕТТА
О, як приємно
звучать слова ці Ваші!
ЖЕРМОН
(піднімаючись)
Жертву благаю
у почуттів шляхетних.
ВІОЛЕТТА
(піднімаючись)
Ах, ні...спиніться...
мабуть жахливе щось проситимете.
Відчувала...чекала...щастя занадто мала.
ЖЕРМОН
Альфреда батько
Вас просить про майбутнє двох своїх
дітей коханих.
ВІОЛЕТТА
Чому двоє?!
ЖЕРМОН
Так!
Бог дав для мене донечку,
чисту, як ангел з неба;
тож у сім’ю вернутися
Альфреду негайно треба,
бо юний хлопець люблений,
що має заміж брати,
може зірвать домовленість
і щастя (щастя ) поламати.
Ах! Не робіть терниною
ніжний кохання цвіт.
Ах! Не робіть терниною
ніжний кохання цвіт.
Хай Ваше серце зніме нам
із душ тяжкий печалі гніт.
Так! Так!
ВІОЛЕТТА
Ах, все ясно...від Альфреда на час певний
я маю віддалитись. Дуже сумно
буде мені... та...
ЖЕРМОН
Не про це прошу я.
ВІОЛЕТТА
Боже...що ще потрібно? Це й так багато!
ЖЕРМОН
Та не досить.
ВІОЛЕТТА
Хочете щоб навік його забула?
ЖЕРМОН
Так треба!
ВІОЛЕТТА
Ах, ні! Повік! Годі!
Чи ж Вам знати, як чудово
гріє в серці жар любові?!
Що рідні чи друзів щирих
я не маю – лиш зневіра?
Що Альфред узяв за руки
й клявся – буде всім мені?
Чи ж Вам знати, що хвороба
вже веде мене до гробу?
Що ж нарешті нещасна маю?
Що Альфреда я втрачаю?!
Ах, які жорстокі муки,
(ах, які жорстокі муки)
Краще в труні! Краще бути у труні!
Краще бути у труні!
Краще бути у труні!
Ах! Краще в труні, в труні!
ЖЕРМОН
Так, жертва непосильна,
але уважно слухайте.
Ви так прекрасна і юна ще...
час пройде...
ВІОЛЕТТА
Ах, більш ні слова.
Благаю. Це немислимо.
Його лиш любити хочу.
ЖЕРМОН
Та знайте... що бувають
хлопці зрадними.
ВІОЛЕТТА
(вражено)
Мій боже!
ЖЕРМОН
Так, прийде день, коли любов
перейде у печалі,
бо він з нудьги покине Вас –
подумайте: що далі?
Вам більш не буде втіхою
любові це горіння –
бо на союз не мали ви
небес благословіння.
ВІОЛЕТТА
Це правда! (Це правда!)
Це правда! Це так!
ЖЕРМОН
Тож киньте (киньте) мріяння
й оманливі принади,
станьте моїй родині
ангелом розради.
Рятуйте, Віолетто, нас,
бо час тяжкий настав.
Це бог вкладає сказане
(це бог вкладає сказане,
це бог вкладає)
у батькові уста.
Станьте моїй родині
як ангел-рятівник.
Ах! Станьте як ангел-рятівник.
Станьте (станьте) як ангел-рятівник.
Станьте (станьте) як ангел-рятівник.
ВІОЛЕТТА
(у надзвичайній печалі)
Тож для нещасної день вже минає –
більше на щастя надії немає!
Бог милосердний простив би провину,
люди ж жорстокі їй не простять.
(Так, їй не простять.
Люди жорстокі це їй не простяь.
Люди жорстокі їй не простять.)
(До Жермона, плачучи)
Ах! Доньці Вашій скажіть – чистій, невинній,
що жертва лютої долі вже нині,
котрій залишився (залишився)
лиш щастя промінь,
їй віддає його – сама ж помре!
І помре! І помре!
ЖЕРМОН
Плачте (плачте, плачте), о страднице,
(плачте, плачте, плачте) –
безмірну, знаю, (безмірну, знаю,)
самопожертву (самопожертву),
від Вас чекаю.
Вірте, мені ці муки теж знайомі,
та Ваше серце всю мужність збере.
Усю мужність збере.
Ах, безмірну, знаю,
так, безмірну, знаю, цю самопожертву
від Вас я чекаю.
Вірте, мені муки ці теж знайомі,
але Ваше серце всю мужність збере.
Плачте, плачте, плачте, страднице,
та Ваше серце всю мужність збере.
Плачте, плачте, плачте, страднице,
та Ваше серце всю мужність збере.
Та Ваше серце всю мужність збере.
Ах, так, серце мужність всю збере.
(тиша)
ВІОЛЕТТА
Щось порадьте.
ЖЕРМОН
Скажіть, що не любите.
ВІОЛЕТТА
Вірить в любов.
ЖЕРМОН
Десь їдьте.
ВІОЛЕТТА
Й він за мною.
ЖЕРМОН
Тоді...
ВІОЛЕТТА
Як доньку (як доньку) обійміть же... стану
міцною я.
(обнімаються)
Він скоро буде з Вами,
але сумний безмірно. Зцілити рану
йому Ви поспішайте.
(вказує у бік саду і починає писати)
ЖЕРМОН
Що на думці?
ВІОЛЕТТА
Якби про це Ви знали, то проти стали б.
ЖЕРМОН
Благородна! Чим віддячить Вам я зможу?
(для Вас я зможу?)
О, благородна!
ВІОЛЕТТА
(повертаючись до нього)
Помру (помру)!.. Про мене спогад свій
нехай він не проклинає,
хай про мій біль незміряний
хоч хтось йому нагадає.
Хай знає про цю жертву,
що вирвала в любові,
хай вічно йде невидима
із ним моя любов.
Хай знає про цю жертву,
що вирвала в любові,
хай вічно йде невидима
із ним моя любов.
Хай вічно йде невидима
із ним.
Хай вічно йде невидима
із ним, із ним моя любов.
Вічно з ним.
Хай вічно йде невидима
із ним моя любов.
ЖЕРМОН
Ні, благородна, жити Вам
і в щасті розцвітати;
колись з небес за сльози ці
Ви будете радість мати.
Ця жертва найцінніша
йде з Вашої любові;
Від вчинку благородного
Вам буть щасливій знов. Так, так, так!
Бути щасливій, бути знов.
Від вчинку благородного
Вам буть щасливій знов.
Ця жертва найцінніша,
ця жертва найцінніша
йде з Вашої любові;
Ах, так! Від вчинку благородного,
від вчинку благородного
Вам буть щасливій знов.
Від вчинку благородного,
від вчинку благородного
Вам буть щасливій знов.
ВІОЛЕТТА
Сюди хтось йде. Ідіть же!
ЖЕРМОН
Ах! Вдячний Вам всім серцем!
ВІОЛЕТТА
Ідіть же!
Нам не зустрітись більше.
(обнімаються)
Будьте щасливі. Прощайте!
Хай знає про цю жертву,
що вирвала в любові,
хай вічно йде невидима...
Прощайте!
Щасливі будьте! Прощайте!
ЖЕРМОН
Будьте щасливі. Прощайте!
Так! Так! Щасливі будьте. Прощайте
(Жермон виходить у двері саду)
ID:
781427
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 10.03.2018 20:19:56
© дата внесення змiн: 10.03.2018 20:22:34
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
