Джузеппе Верді, Травіата (Пропаща) : Дія 2, сцена 12
Ті ж і Альфред. Потім Віолетта з бароном.
Ненадовго слуга.
ВСІ
Альфреде, Ви?!
АЛЬФРЕД
Так, я, друзі.
ФЛОРА
Віолетта?
АЛЬФРЕД
Десь іде.
ВСІ
Так безтурботно! Браво!
Ходім пограємо.
(Ґастон починає роздавати карти,
Альфред та інші роблять ставки)
(Входить Віолетта попідруки з бароном)
ФЛОРА
(йдучи їм назустріч)
Раді вам, гості ждані.
ВІОЛЕТТА
Приязно ти просила.
ФЛОРА
Дякую Вам, бароне, що теж прийти зуміли.
БАРОН
(тихо до Віолетти)
Жермон тут теж! Подивіться!
ВІОЛЕТТА
(тихо)
(Боже! Це правда.) Я бачу.
БАРОН
(похмуро)
Ні слова до Альфреда,
бо я Вам не пробачу.
(Ані слова, ані слова)
ВІОЛЕТТА
(про себе)
Ах, чому прийшла! Бездумна...
Дай, Боже мій (дай, Боже мій), милість!
ФЛОРА
(до Віолетти)
Сядь тут зі мною,
хочу знать, що в вас там відбулося?
(Флора садить Віолетту біля себе і вони тихо розмовляють.
До них наближається лікар. Маркіз розмовляє з бароном.
Ґастон роздає карти. Альфред і ще дехто роблять ставки,
інші прогулюються.)
АЛЬФРЕД
Четвірка!
ҐАСТОН
Ти знову виграв.
АЛЬФРЕД
(ставить і виграє)
Нещасному в любові
хоч таланить у картах!
ВСІ
Він виграє постійно!
АЛЬФРЕД
О, виграш мій, тож стане це золото в пригоді –
знов зможу я пожити щасливо на природі.
ФЛОРА
Сам?
АЛЬФРЕД
Ні, ні, з тією, що там була зі мною,
та нині зникла.
ВІОЛЕТТА
(Мій Боже!)
ҐАСТОН
(до Альфреда, показуючи на Віолетту)
(Хоч ти май жаль!)
БАРОН
(до Альфреда, ледве стримуючи гнів)
Це як?!
ВІОЛЕТТА
(тихо до барона)
Мовчіть, бо Вас покину.
АЛЬФРЕД
(зухвало)
Бароне, Ви до мене?
БАРОН
Ви на гру спокусили
цим виграшем шаленим.
АЛЬФРЕД
(іронічно)
Так? Виклик я приймаю.
ВІОЛЕТТА
(про себе)
(Що станеться? Я помираю.
Дай, Боже мій (дай, Боже мій), милість!)
БАРОН
(роблячи ставку)
Сто луїдорів справа.
АЛЬФРЕД
(роблячи ставку)
Зліва я сто складаю
ҐАСТОН
Іде туз... валет з ним... Ваш виграш!
БАРОН
Подвоїм?
АЛЬФРЕД
Так, я подвою.
ҐАСТОН
(закінчуючи)
Четвірка... і сімка.
ВСІ
Це виграш!
АЛЬФРЕД
Знов моя перемога!
ХОР
Дійсно браво!
Пішла до Альфреда вся удача!
ФЛОРА
За відпочинок буде платить барон,
я бачу.
АЛЬФРЕД
(до барона)
Зіграєм ще!
(входить слуга)
СЛУГА
Вечеря готова.
ФЛОРА
Ходімо.
Ходімо.
ВСІ
(йдучи до столу)
Ходімо.
Ходім.
(всі виходять, залишаючи
Альфреда і барона)
ВІОЛЕТТА
(про себе)
Що станеться? Я помираю.
Дай, Боже мій (дай, Боже мій), милість!)
АЛЬФРЕД
(до барона)
Будемо далі грати.
БАРОН
Тепер це неможливо.
Пізніше відіграюся.
АЛЬФРЕД
Коли Вам до вподоби.
БАРОН
Ходім до друзів.
Потім.
АЛЬФРЕД
Як буде в Вас бажання.
(віддаляючись)
Ходім.
БАРОН
(ще далі)
Ходім.
(Всі входять у середні двері –
сцена миттєво стає пустою.)
