Кричу тобі, кричу! Чому ж не чуєш ти?..
Чи може всесвіт - то спустошена оселя,
В якій блукають нерозпізнані світи,
А в них - моя неперевершена Галлея.
Уся осяяна холодним кришталем
Ти повертаєшся один раз на сторіччя.
Вночі попід пекучим зоряним дощем
Я за тобою споглядатиму довічно.
А може наберусь сміливості і рушу
У безкінечні всесвіти твого буття?..
Хоча б на декілька парсеків свою душу
Наблизити до рубежів невороття.
Та безнадійно все, бо крижаний Нептун,
Він першим зміг божественну зорю узріти.
Рятуй! Я заблукав серед космічних дюн...
Без сяяння твого безсилий я летіти.