Сцена сьома (остання)
Ті ж, а також Анніна, пан Жермон і лікар
ЖЕРМОН
(входячи)
Ах, Віолетто!
ВІОЛЕТТА
Ви...прийшли!
АЛЬФРЕД
О, батьку!
ВІОЛЕТТА
Ви не забули?
ЖЕРМОН
Я додержав слова.
Як донечку прийшов Вас пригорнути,
благородна.
ВІОЛЕТТА
На жаль, вже надто пізно!
Однак щиро Вам вдячна.
(обіймає його)
Ґренвілю, гляньте! Я помру в обіймах
моїх найкращих друзів.
ЖЕРМОН
Не кажіть так!
(глянувши на Віолетту)
(О, Боже! Помре!)
АЛЬФРЕД
Її ти бачиш, батьку?
ЖЕРМОН
Мене більш не терзай так.
Докір сумління душу пожирає.
Наче блискавка кожне слово вбиває.
О, незичливий старцю,
Все зло, що вдіяв, нині ти бачиш!
ВІОЛЕТТА
(з трудом відкриває потайник у туалетному
столику і, дістаючи медальйон, говорить)
Ти ближче, любий Альфреде, підходь і слухай.
Ось цей портрет, що зроблений
в ясні дні сподівання,
хай про моє кохання
нагадує тобі.
АЛЬФРЕД
Ні, не вмирай, і не кажи
про смерть, моя кохана –
не може Бог завдати
таку жахливу рану.
(Таку жахливу рану)
ЖЕРМОН
Жертво прекрасна (прекрасна) змучена
незбутньої любові,
пробач мені страждання,
що я тобі завдав.
ВІОЛЕТТА
Нехай безгрішна дівчина,
що вже в роках розквітла,
тобі дасть серце світле –
буде дружина (буде дружина) тобі.
Дай цей портрет для неї –
мій дар у скорбний час,
скажи, що я між ангелів
молитимусь за вас.
Дай цей портрет для неї –
мій дар у скорбний час,
скажи, що я між ангелів
молитимусь за вас.
ЖЕРМОН
Сльозу допоки матиму –
оплачу я (оплачу я) тебе (тебе);
лети в небес блаженство ти –
там Бог тебе вже (там Бог тебе вже,
тебе вже) зве.
Лети в небес блаженство ти –
там Бог тебе вже зве.
Там Бог тебе вже, тебе вже зве.
ЛІКАР ТА АННІНА
Сльозу в очах допоки матиму –
оплачу я тебе;
лети в небес блаженство –
там Бог тебе вже зве.
АЛЬФРЕД
Так скоро, ні, ах, ні, тебе від мене
не може смерть (не може смерть) забрать.
Живи, бо лиш труна одна
Зуміє нас з’єднать (з’єднать).
(Зуміє нас, зуміє нас з’єднать.)
ВІОЛЕТТА
(піднімається схвильована)
Так дивно!
ВСІ
Що?
ВІОЛЕТТА
Скінчилися
страждання і муки болю;
оце незвичне (незвичне) збудження
дає мені снагу!
Ах! Я знову (ах, я знов) вертаюсь до життя!
(здригнувшись)
О, радість!
(падає на канапу)
ВСІ
О, небо! Кінець!
АЛЬФРЕД
Віолетто!
АННІНА І ЖЕРМОН
Боже, у поміч стань.
ЛІКАР
(після того, як помацав пульс)
Почила!
ВСІ
О, біль тяжкий!
(опускається завіса)
ID:
785536
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 01.04.2018 19:10:07
© дата внесення змiн: 30.11.2018 17:43:39
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
