На будь - які важкі слова є протиотрута
І їм не оселитись серед серця стін,
Їх гострі зуби це лише пишна прелюдія
Розрахована на вразливих глядачів.
Кістлявою рукою посіяна смута
І ті зерна камінням впали в борозни,
Гіркими слізьми їх поїть земля
І при першій можливості виштовхує зі своїх обійм.
Тільки сліпим явиться, родючим садом, прірва,
Тільки глухим почується, мелодією, передсмертний хрип
І де вчора чужим підступно рив яму
Сьогодні там хорониш близьких.
Занадто коротка та мінлива ця земна стежка,
Занадто повітряний і поверхневий образ людський,
Аби намертво хапатись за уяви видива
І уникати цілий світ.