(Подихи розчарованої душі)
Зайшов у мережу, а Ти в онлайні,
Але до мене знову Ти байдужа.
Лиш в пам’яті слова Твої прощальні.
Цей літній вечір, як зимова стужа.
Ти вийшла з мережі, а я римую –
Слова-думки складаються в рядки.
Твоє питання «Скільки років?» чую,
Немов вбиваєш в серденько гвіздки.
Можливо Ти мене і не вартуєш,
І я Тебе не вартий – так буває…
Можливо з іншим весело фліртуєш
І він Твою взаємність відчуває...
За Тебе відчуваю я тривогу,
В душі десятибальні землетруси.
Молитву посилаю щиру Богу,
Щоби беріг Тебе від зла й спокуси.
Є в кожної душі така потреба –
Взаємності від іншого чекати
Не хочу бути сталкером для Тебе,
Любити – це уміти відпускати.
Тест не пройшов я на Твою довіру,
Ти теж мені неправду написала.
Розчарування відшукав я міру,
Моя душа онлайн заримувала…
Класно! 
Пережито... 
