Прийшло літо босоноге,
сонцю коси розплело
та розчісує старанно
довгі промені його.
Запалало ясне сонце
сяйвом золотим,
закружляло дружно в танці
з літом молодим.
Небом мчиться швидко кінь,
чорнобокий наче тінь,
літо його осідлало
і на ньому поскакало.
Під копитцями коня
дощик ллє, як з решета.
Пахнуть трави, пахнуть квіти,
теплим дощиком умиті.
Рано-вранці із садка
лине пісня солов’я,
ще й підспівують в траві
голосисті цвіркунці.
Сіло літо біля річки,
щоб напитися водички,
аж біжать скоріш туди
пустотливі дітлахи,
іще мить, і вся ріка
сміхом сповнена до дна.
У квітковому вбранні
літо спить в густій траві.
Вже коли відкрило очки -
з квіток сплетені віночки.
Посміхнулось тепле літо,
що йому радіють діти.