В останній день, як труби із громами
Протрублять для життя кінець жахливий,
Складемо звіт тоді ми свій правдивий
Про кожне слово, вимовлене нами.
А що робити з марними словами,
Що ними у любовному пориві
Просив я в тебе ласку незрадливу,
Що у тобі вмирали вечорами?
Тому згадай, о люба, совість, душу!
Згадай, що ти відклала ласку знову,
Що знов у світі десь страждає чоловік.
Бо якщо звіт докладний дати мушу
Про все безплідне, що до тебе мовив,
То мій останній день розтягнеться на рік.
Johann Wolfgang von Goethe
Warnung
Am jüngsten Tag, wenn die Posaunen schallen
Und alles aus ist mit dem Erdeleben,
Sind wir verpflichtet, Rechenschaft zu geben
Von jedem Wort, das unnütz uns entfallen.
Wie wirds nun werden mit den Worten allen,
In welchen ich so liebevoll mein Streben
Um deine Gunst dir an den Tag gegeben,
Wenn diese bloß an deinem Ohr verhallen?
Darum bedenk, o Liebchen, dein Gewissen!
Bedenk im Ernst, wie lange du gezaudert,
Daß nicht der Welt solch Leiden widerfahre.
Werd ich berechnen und entschuldgen müssen,
Was alles unnütz ich vor dir geplaudert,
So wird der Jüngste Tag zum vollen Jahre.